Бунт московських попів у Кропивницькому

 

Враження Томосом у московських попів призвело до чергового загострення хвороби рускомірського  синдрому. Майже два тижні панувала загадкова гнітюча  тиша після отримання новою помісною Православною церквою України на терені Кіровоградщини, і тут завертілося  церковне «переходне колесо». Здається початку руху цього очікували та до нього підштовхували, хоча початку багато хто чекав.

Немов би очікуваним   «сигналом червоної ракети» стало відео звернення міського голови Андрія Райковича. Після його появи в мережі Фейсбуку з ФСБшною чіткістю за півтори години біля згаданого міським головою Успенського храму з’явилися автобуси з  «своїми» прихожанами з усього міста та попівські іномарки. Зберіть стільки народу за півтори години… Як не крути, але виходить, що у московських попів був чіткий «мобілізацій план та транспорт під парами». А хтось каже «голос громади чи голос народу»… Галасували і голосовали «організовані та навчені ба бульки», що насправді не є членами громади храму, хоча не виключено, що з сотні горлопанок пару десятків було і місцевих. А в цілому все було виставою за чітким сценарієм з широким залученням «тітушек у спідницях». Підсумки голосування за підтримку московської зверхності всім відомі. А чи звернуло увагу СБУ на таку чітку змобілізованість та чіткість виконання наказів у цьому злодійсько-попівському середовищі?

Саме цей контингент с черговими попами приїздив мітингувати під стіни міської ради пару років тому  агітувати того ж Андрія Павловича Райковича за назву міста Єлисаветград. Вочевидь, що московські попи “тягнуть своє колесо історії” по спіралі,  при тому щоразу розповідаючи нову брехню. Перший раз про нібито зовсім святу Єлизавету,що насправді була іудейської віри,  а зараз, що Андрій Павлович має відношення до будівництва храму лише якимось одним боком, і тому через і квитанцію йому московські попи не випишуть. Звичайне московське брехливе нахабство…

А далі крім видавленої за домовленістю ніби щирої дитячої сльози, був наступ у ЗМІ. Хоча ця мильна бульбашка виглядала всього на всього репетом на парочці підконтрольних промосковських місцевих сайтах та попівським виходом до місцевих ЗМІ на прес-конференцію. Значно підготовленішими та брутальнішими були змонтовані відеосюжети учисто московських ЗМІ у самій РФ. Готувалися і знімали «картинку» на місці свої зрадофіли , що прислуговуються Москві. Москві потрібен був скандал, і вона його чітко організувала ; зрежисеровала та здійснила постановку і зйомку. А як би було інакше в умовах гібридної війни?

Про цей вже черговий, але перший після отримання Томосу шабаш московських попів в Кропивницькому, написано багато. Але хто звернув увагу на кілька характерних рис, що за останні кілька років завжди ю: підвіз на кількох автобусах чітко отмобілізованого постійного контингенту зросійщених зомбованих осіб. Бабульки з дітками та образками завжди попереду та голосно верещать. Все, як на Донбасі п’ять років тому. Тільки в Кропивницькому «конспіративно» не кличуть Путана(мабуть поки що), але той вже набивається захищати «свої московські церкви» від нібито посягань українців (і це в Україні), які вже потихеньку стали вливати в реальну українську дійсність.

Ішим цікавим моментом є те, що антукраїнський галас та спротив чинять здебільшого московські попи, як не всі поголівно, що мають українське громадянство. Але ж верещать за інтереси Москви, а ще виступивши відверто проти міського голови Кропивницького Андрія Райковича, чомусь забули свій коронний вислів, що всяка влада від Бога. Чи в нагороду, чи в покарання, але саме від Всевишнього, і тут вини якось по великому рахунку згрішили. А балачки про квитанції від Бога взагалі якесь суцільне богохульство.

Сама загальна поведінка московських попів, що нібито зненацька наїхали у великій кількості, взагалі виглядала як погано розіграний фарс. Та велика турбота за московську церкву, а здебільшого за майбутню долю власної кишені та спокій від Москви. З Україною ця московська братва вже звикла поводитися брутально: красти ікони, не сплачувати податків, дурити прихожан байками про канонічність та вчити зневажати рідну мову, прихоплювати споруди та землю під ними, вносити на релігійній основі розбрат в українське суспільство сектантськими байками про «канонічність». Чисто по-комісарськи і по-ФСБешному вони все українське називають «так званим». Живий комуняцький дух у москоській церкві, яка брехливо називає себе українською, але забороняє молитися рідною українською мовою. Яке нахабне блюзнірство криється і вилазить на поверхню з під чорних московських ряс! Фактично РПЦ ФСБ здійснюється духовна окупація України, та благословляється і кривава військова. І після всього цього в них ще  повертається язик віщати нам про Бога…

Далі трохи відео сюжетиків з  їх прктичних дій, де вони не дуже схожі на слуг Божих.

https://www.facebook.com/kyryljuk/videos/2618674421537265/

https://www.facebook.com/kyryljuk/videos/2618675201537187/

http://spzh.news/ru/news/59672-mitr-ioasaf-tomos-prines-na-ukrainskuju-zemlyu-ne-mir-a-mech

Щось перевернули вони до гори дном, і не з Божої волі, у нашому місті Кропивницькому.

Але подібний сценарій розігрувався ще і раніше, при живому КДБ у травні нині далекого 1991 року. На установчі збори релігійної громади УАПЦ завітав чималий гурт прихожан РПЦ та вчинив чималий галас та хаос. Вгамовувала їх, викликана міліція. Серед заготовлених реплік було багато виразів про Степана Бандеру, всі містянине з того гурту обзивалися западеннями. Збори перенесли потім в інше приміщення, бо вгамувати та звільнити перше від непрошених «божественних візитерів» було навіть з міліцією неможливо. Пройшло цілих 28 років, але методика дій  у КДБ-ФСБ залишилася практично без змін. Влада була не українською, а після здобуття незалежності так і залишилася промосковською Ознакою того стало те, що громаді УАПЦ відмовили передати приміщення колишнього храму, де розміщалася картинна галерея. Галерею закрили і виселили, але  приміщення згодом  відали московський РПЦ, яка згодом обізвала себе УПЦ і навіть начепила на храм вивіску, що храм стоїть у місті Єлисаветград. З того і почався рух за повернення імперської колоніальної назви місту та розповідь низки байок про іудейку Єлизавету тітку Ісуса, яка бавить вихреститися не спромоглася у віру племінника.

Отакий був пролог у нинішніх «православних подій», які насправді є ідеологічним антиукраїнським бунтом інспірованим  Москвою та її ФСБ.

Залишити відповідь