Кіровоградщина: таємниці Литої могили або Мельгуновського скарбу

Crimean gold 1

До 255-річчя української польової археології

12mogilaРозкопана у вересні 1763 року в урочищі Кучерові Байраки поблизу села Копані Знам’янського району на Кіровоградщині Лита або Червона Могила — один із найдавніших курганів царських скіфів другої половини VII століття до Різдва Христового. На думку більшості дослідників, роботи, проведені за вказівкою генерал-губернатора Новоросійської губернії Олексія Мельгунова (звідси й назва «скарбу»), започаткували історію польових археологічних досліджень в Україні.

Пригадалося, як ще п’ять років тому про це говорили на одному з засідань «Краєзнавчих студій» у відділі краєзнавства обласної універсальної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського. Запрошені тоді історики місцевого педуніверситету імені Володимира Винниченка Ірина Козир та Олександр Чорний ознайомили присутніх краєзнавців, журналістів, працівників музеїв і студентів з особливостями перших та подальших досліджень кургану, різними таємницями, пов’язаними з ними. Лита Могила вмістила в собі ознаки не тільки привнесеної культури Сходу, а й місцевих хліборобів. Покритий шаром чорнозему насип із перепаленої глини, металів, обгорілих кісток, каміння сягав понад десять метрів. Вершину очолювала кам’яна баба. Під кам’яними плитами кургану містилися численні золоті, срібні, бронзові й залізні речі: прикраси, оздоби зброї, деталі меблів із зображеннями мавп, левів, фантастичних тварин, 17 масивних золотих блях у вигляді степових орлів (цей образ щедро використано при створенні герба Кіровоградської області), а також золота діадема, золоте окуття руків’я меча та інші стародавні цінності. Знайдений в українській землі безцінний скарб історичного минулого як дарунок Катерині ІІ Олексій Мельгунов незабаром особисто відвіз до Санкт-Петербурга.

a71fbaca0b4afd3416f08e264fde21ef 1000Чому генерал-губернатор Новоросії, штаб котрого тоді перебував у фортеці Святої Єлизавети (зараз територія міста Кропивницького), став піонером у такій незвичній для того часу справі, як польова археологія? Невже вся справа тільки в прихильному ставленні до мистецтв (його образ досі дивиться на нас з портрета роботи видатного уродженця Києва Дмитра Левицького) та книгодрукування (заснував на території згаданої фортеці 1764 р. друкарню, продукція якої вперше в Україні друкувалася відомою й досі так званою гражданкою, а не церковнослов’янським шрифтом)?

Очевидно забувають, що, крім названої поважної посади і доволі широкого світогляду, «почесний засланець» не один рік поспіль очолював резидентуру російських спецслужб на півдні імперії. Мав на зв’язку численну агентуру не лише в Криму і Туреччині, а й безпосередньо на тутешній території Вольностей Війська Запорізького. До речі, він «прославився» як доволі скупий керманич своєї дільниці таємного фронту… До чого це я? До того, що спецслужбам завжди й до всього було і є діло.

Зараз, наприклад, як свідчить преса, СБУ продовжує цікавитися протиправними вчинками так званих «чорних археологів». А вже тоді… й поготів!

Хоч як це дивно, але численні загадки, пов’язані зі скіфським минулим нашого краю, розкопками та конкретними людьми, які їх проводили, мимоволі (чи закономірно?) вивели співрозмовників тоді на проблеми сьогодення.

Про безуспішні намагання протягом останніх років встановити пам’ятний знак на місці знаменної події розповідав п’ять років тому працівник обласного краєзнавчого музею Костянтин Шляховий. Мовляв, про відповідне рішення облради 2010 року захоплено просурмили всі місцеві ЗМІ та інтернет-видання, але виготовлену статую з майстерні скульптора так ніхто й не забрав. Ба, навіть хтось із тодішніх керівних мужів із благородно-економічною метою приваблення туристів мріяв збудувати там повноцінний сучасний археологічний музей.

До речі, археолог Микола Тупчієнко ще тоді пояснював, що оскільки наукове дослідження Литої Могили через недостатнє фінансування не було до кінця завершено навіть Нінеллю Бокій у 1989 році, територія місцезнаходження колишнього кургану де-факто залишається археологічною пам’яткою. Тож до рідкісного складу насипу кургану домішані й цілком реальні проблеми сучасності. А неможливість повернення з-за кордону вивезених колись скарбів!  Бодай у вигляді виставок чи, наприклад, гальванокопій. Дослідник старожитностей Валентин Собчук ще тоді повідомив, що облдержадміністрація вже багато  років поспіль безрезультатно чекає відповіді на бодай лист-відповідь від керівництва Ермітажу, де наразі зберігаються скарби Литої Могили. Російсько-українська війна ще більше ускладнила цю проблему.

2018 10 03 09 44 07 277

Після сказаного.

Днями автору разом з відомим науковцем, професором Києво-Могилянської академії Володимиром Панченком довелося побувати у тих місцях, що за 25 км від Кропивницького хорошою дорогою.  Відверто скажу, проїхавши Трепівку, Копані, Топило й Кучерівку, що на Знам’янщині, й повторюючи означене коло, нам не просто було вгадати, де саме знаходилася ота легендарна Лита Могила, оскільки її, як насипного кургану, вже давно не існує. А обіцяних вказівників як не було, так і немає. Нарешті, завдяки місцевим жителям та телефонним поясненням фахівців з Кропивницького, дізналися, де саме копала Нінель Бокій зі своїми студентами.

2018 10 03 09 46 45 982На переораному полі чорнозему поблизу давньої лісосмуги є клаптик  рудої глини, розпорошене каміння, перепалені кістки й шматки ще чогось, що нагадує вулканічну лаву. Ото і є слід знаменитої Литої або Червоної Могили.

Цікаво, що на сайті обласної ради у цьому році з’явилася інформація, що, мовляв, до 80-річчя області з залученням 2,5 млн гривень має бути створено пам’ятний комплекс «Лита могила». Втім, будь-яких робіт поки що не помічено. Тому наступним поколінням туристів, котрі побажають дізнатися бодай про її місцезнаходження, буде так само непросто це зробити, як і теперішнім цікавим. Виходить, що й до тих розмов, – п’ятирічної давнини! – сказаних на «Краєзнавчих студіях» майже нічого нового додати не можна.

 

Федір Шепель,

фото автора

Залишити відповідь