Знову про Клинці, або Чи озолотиться Кіровоградщина цього разу

Реально золото у нас почнуть видавати на-гора років через два.

Про родовище золота в районі села Клинці, що під обласним центром, ми писали, напевно, десятки разів. Про «планів громаддя», про блискучі, як злиток, перспективи гірничорудної промисловості на Кіровоградщині. Тема то виникала, то згасала. І ось – новий поворот: золото з наших надр таки можуть почати добувати! І навіть є надія, що це не прожектерство, тому що вперше в історії витяганням золота з нашої родючої землі займеться не держава, а приватний бізнес.

Компанія «Ліра Майн Мінералз» у прес-центрі інформагентства CBN провела громадські слухання з оцінки впливу на навколишнє середовище потенційної здобичі золота на Клинцівському родовищі. Схоже, плани у цієї компанії серйозні. До речі, за деякими даними, її коріння з Ужгорода, а під Ужгородом, як відомо, в єдиному місці в Україні хоч деякий час, але добували золото на Мужіївському родовищі.

У Клинцях золото знайшли не наші геологи, а черкаські. Сталося це в 1988 році, тоді радянський уряд зробив ставку на золото, і його шукали не тільки наша легендарна ГРЕ-37, геолого-розвідувальна експедиція №37, що знайшла свого часу уранові руди, але також і дослідники з Кривого Рогу та Черкас. Те, що золото є, розуміли всі – уран і золото майже завжди є сусідами в землі. Втім, наші геологи теж дарма не працювали – виявили родовище золота Юр’ївське в Компаніївському районі.

На початку дев’яностих група вчених-геологів з Росії досліджувала кіровоградські родовища і сказала: можна вести промислову розробку, підтвердивши висновки наших дослідників. Десь з 1993-го по 1995-й велися роботи по розробці родовищ. Вміст золота у нас не такий, як на Клондайку, але все ж був сенс його добувати – рентабельним вважається видобуток, якщо з тонни породи витягують сім грамів жовтого металу. На Клинцівському родовищі різні проби з різних шурфів давали результат від восьми до 15 грамів на тонну. Середній показник був дев’ять грамів. Плюс є ще багато важливих чинників, які впливають на ціну золота, що добувається. У нас усе поруч. Залізниця, досвідчені шахтарі (їм що уран добувати у нас, що вугілля в Олександрії – принципової різниці немає), в Світловодську є заводи з очищення металів. А ви уявіть, скільки коштує тільки один бульдозер доставити куди-небудь вглиб Колими, тому там хоч золота і більше, але воно набагато дорожче. Як колись в інтерв’ю «УЦ» розповідав головний геолог ГРЕ-37 Микола Кір’янов, у нас можна було вийти на видобуток близько трьох тонн золота на рік у Клинцях.

Подальша історія сумна. Оконтурили «найжирніші» ділянки родовища, пробурили шурфи по 45 метрів, почали будувати перші надрудні споруди. З першого видобутого золота відлили тризуб і подарували президенту Леоніду Кучмі. А потім усе померло. Власність на родовище переходила від однієї державної компанії до іншої – «Золото України», «Українські поліметали» «Закарпатполіметали» та ще якимось. І нічого не робилося. Грошей не було. А віддати комусь – чиновників жаба давила і бажання відкатів. Хоча пробували заходити канадці, щось вклали, але зрозуміли, що з нашими каші не звариш, і просто кинули цю справу. Зараз ті шурфи під Клинцями просто затоплені…

Нарешті десь нагорі дозволили спробувати добувати золото приватному бізнесу. Представник «Ліра Майн Мінералз», кандидат геологічних наук Олексій Фалькович розповів про плани фірми. У виробництво буде інвестовано більше трьох мільярдів гривень. На рік планується видобувати 100 тисяч тонн руди, це не так уже й багато, тобто буде розроблятися частина родовища, де підтверджено наявність 7,5 граму золота на тонну. За попередніми планами, чистого золота отримуватимуть приблизно 465 кілограмів (витягти все до міліграма золото з породи неймовірно дорого).

Кому воно дістанеться? Варто обов’язково згадати, що, відповідно до закону, все добуте на території України золото добувач зобов’язаний продати Національному банку України. Засновником фірми «Ліра майн Мінералз» є Владислав Володимирович Діброва. В Інтернеті можна знайти відомості про людину з такими даними, він майстер спорту з дзюдо, випускник Кам’янець-Подільського університету імені Івана Огієнка. Можливо, це різні люди…

Так чи інакше, 6 червня Міністерство екології України, Департамент екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності, дав старт роботам з оцінки впливу на навколишнє середовище видобутку золота на Клинцівському родовищі в Кропивницькому районі і Юр’ївського в Компаніївському.

До речі, крім золота, «Ліра Майн Мінералз» цікавиться видобутком танталу в так званій Ганнівсько-Звенигородській зоні, вона розташовується в Новомиргородському та Маловисківському районах, в основному біля маленького села Мостове (там всього сім жителів). За розміром родовище невелике, але концентрація рідкого металу там висока за світовими мірками – 0,10 – 0,15 граму на тонну. Тантал використовується в першу чергу в електроніці для виробництва конденсаторів. У кожному гаджеті у вас на столі або в кишені є частка танталу. Ну і, коли ви потрапляєте в лікарню (дай Бог здоров’я всім) або в кабінет до стоматолога, ви стикаєтеся з танталом. У кожному сучасному скальпелі чи пінцеті є тантал – він надає інструментам міцність і абсолютний захист від корозії.

Але поки головна увага – до Клинцівського родовища. Під видобуток дорогоцінного металу планується зайняти 30 гектарів, це земля в державній власності. На у всіх сенсах золотий шахті буде працювати більше трьохсот чоловік, і є надія, що люди, які видобувають золото, отримуватимуть аж ніяк не мідяки. На рік планується платити приблизно 50 мільйонів гривень податків, з них 15 – у бюджет Кропивницького району, 35 – у державний.

Зараз «Ліра Майн Мінералз» знаходиться в процесі отримання державної ліцензії на видобуток. Реально золото у нас почнуть видавати на-гора років через два. Крім усіх дозвільних процедур, треба пробурити мінімум два шахтних стовбури попередньо глибиною до 500 метрів, а, як кажуть фахівці, на проходку й оснащення такого стовбура йде рік.

Що симпатично – це довготривалі інвестиції. Світовий досвід показує, що такий шахтний видобуток золота починає окупатися через вісім – десять років. Тобто до нас заходять не тимчасові виконавці, а всерйоз і надовго. Ну а тим, хто хоче кістками лягти, але не віддати «наше» золото буржуям, ще раз повторимо – все золото добувач зобов’язаний продавати державі, Національному банку.

Геннадій Рибченков, «Україна-Центр»

і

цікаве