Арестович заганяє Україну в російську пастку

Днями бойовики «ЛДНР»  заявили, що перед Водохреща передадуть на підконтрольну Україні територію групу утримуваних осіб, зокрема «жінок, людей похилого віку і осіб, які страждають на важкі захворювання». Контактною із ними особою назвали проросійського політика Віктора Медведчука, кума президента Росії Володимира Путіна.

На мою думку, це свідчить про намагання Росії перехопити ініціативу в питанні врегулювання ситуації на окупованих територіях Донбасу. Звинуватити нас в блокуванні процесу обміну. Натомість показати свою договороспроможність, здатність впливати на процеси, що відбуваються там. Рф скористалися недолугою ситуацією, що сталася в Тристоронній контактній групі. Цьому передували заяви радника української делегації в ТКГ щодо Донбасу Олексія Арестовича з приводу того, що обмін відбудеться напередодні католицького Різдва.

Я вже неодноразово писав про те, що росіяни віддають Україні бранців напередодні  православних, а не католицьких свят. Таким чином намагаються показати свою начебто доброчесність і жест «доброї волі». Насправді ця ситуація стала і прорахувати її легко.

Але в процедурі обміну саме з нашої сторони виник хаос: від різних джерел лунають незрозумілі цифри стосовно кількості бранців, яких ми заберемо – Кравчук каже про десять осіб, Арестович – про сотню. Теж саме стосується і заяв нашого омбудсмена Людмили Денисової, яка розповідає, що в полоні перебуває 251особа в той час, як бойовики кажуть про 254. Ми просто кричимо про те, що не володіємо реальним станом справ і нічогісінько не контролюємо. Росіяни користуються цим і звинувачують нас в затягуванні процесу.

Нам забивають гол на нашому полі – РФ таким чином уникає звинувачення у заполітизованості процесу обміну. А ми наразі не можемо пояснити, що затягують процес саме вони. Тепер РФ може звинуватити нас у тому, що ми блокуємо обмін і не бажаємо забирати своїх людей.

Поки Арестович комусь розповідає, що ми перехоплюємо ініціативу, росіяни такими кроками «роблять нас в суху». Використовують навіть аварії проти нас: напередодні цієї заяви на території окупованих районів  Луганській області вибухнув газопровід. Декілька населених пунктів залишилися без газу і РФ звинуватила в цьому Україну. Росіяни намагаються виставити нашу державу таким собі терористом, що в люті морози залишила людей без тепла. Водночас їх посіпаки з так званих «ЛДНР» вийшли з пропозицією такого собі «благородного гуманітарного кроку». Це красивий політичний хід.

На жаль, українська сторона продемонструвала повну неготовність до таких політичних пасток.

До речі, варто зауважити, що власне одна людина – президент Російської Федерації Володимир Путін приймає рішення щодо обміну. Такими діями він намагається підвищити суб’єктність свого кума Віктора Медведчука всередині України. Медведчук очолював процес перемовин офіційно з 2014 року, він ним керував по 2018 рік. Потім його вивели з процесу обміну полоненими, що не сподобалося РФ. Тепер  РФ фактично   позиціонує його як єдину в Україні людину, яка може зрушити питання обміну з мертвої точки.  Що з цим робити, коли СБУ не відреагувала на його візит щодо газових питань? Більш ніж впевнений, що СБУ і цього разу проігнорують це.

Що стосується позиції РФ, то вони створюють всі умови, щоб впоставити під питання нашу договороспроможність. Сама ж РФ робить з себе «миротворця».

На цьому фоні дурнувато виглядають заяви Арестовича про те, що звільнені люди будуть перевірятися спецслужбами. Це взагалі – то стала практика. Її використовують всі держави – це нормально, щоправда, розумні люди про таке не говорять.

Таким чином «корисний ідіот» Арестович малює картинку в якій Росія віддає нам людей, а він кричить, що перевірятиме полонених і потім повертатиме.

Декілька слів з приводу бранців, яких хочуть повернути. Можливо будуть серед них ті, хто афілійовані зі спецслужбами РФ чи «ЛДНР», але на це питання зможуть відповісти спецслужби. Це будуть цивільні особи, які або за штучними звинуваченнями, або за проукраїнські погляди потрапили до їх тюрем. Особливої уваги вартує те, що вони наполягають на людях з хворобами.

Як російські бойовики поповнюють списки на обмін? Спускається план — зібрати стільки-то заручників. Це обмінний фонд РФ і він сам по собі невичерпний. Бойовики беруть цей «план» і просто ловлять людей — кого дійсно за проукраїнські чи антиросійські погляди, а кого за критику окупантів в соцмережах. У цілому ті люди, що живуть на окупованих територіях, всі є заручниками і в будь-який момент можуть стати в’язнями.

Виникає питання-як має відповідати та взагалі чинити в такому випадку Україна?

Леонід Кравчук заявляє про те, ці дії та ініціативи порушують перемовний процес. Вибачте, а коли РФ взагалі щось виконувала? Є популярна фраза, яку приписують Бісмарку «Домовленості з Росією не варті паперу, на якому підписані», так воно правда. Якщо домовлятися з невизнаними «республіками» – так вони ніхто. Ви сіли грати з шулерами, і логічно припустити, що вони роздають краплені карти. Щоб перемогти треба приймати максимально неочікувані та нестандартні рішення.

На російські ініціативи треба відповідати дзеркально, а не розповідати про перевірки. Маємо заявити, що ми теж можемо віддати їм їх певну кількість осіб, які утримуються в місцях позбавлення волі на території України. Це зможе нівелювати можливий пропагандистський ефект від російського «гуманітарного кроку».

Спеціально для Gazeta.ua

і

цікаве