Резонансна заява чи тактичний хід?

 

 

 

Саме першим терміном деякі кропивницькі журналісти охрестили відео звернення міського голови Андрія Райковича до релігійної громади Свято-Успенського храму, хазяйнують, м’яко кажучи, московські попи з РПЦ. Зазвичай саме громада вирішує в якій церковній конфесії їй перебувати. Тож пішов другий місяць після установчого собору української помісної церкви, яку визнав Костантинополь, надавши їй Томос про автокефалію(незалежність), а у нас у Кропивницькому та навкруги в області загадкова тиша.

Паралельно в повітрі витає «благая вістка» для Москви про віднайдені загадкові «дуже древні черепки» на місті, де «ворожі до Москви українці» замислили побудувати свій кафедральний собор. Московські попи, ну просто, не бажають його там бачити… Для них неприпустимо, щоб не їхній храм домінував над обласним центром з «крамольною назвою» Кропивницький. Вони і досі насичують повітря  «духом» не зовсім святої, а лише праведної  іудейки  Єлизавети.

І от саме в такий «буремний час» міський голова Андрій Райкович наважився вдатися до публічного заклику «вразумлєнія заблудших душ» так званої «єлисаветградської громади» вище згаданого храму. Ця громада є громадською організацією, створеної не без участі нинішнього міського голови. Тож чим це не тактичний хід? Я їх закликав, а вони мене не слухають…

Дехто в Кропивницькому пропонує використати для досягнення  святої цілі чисто совково-церковні методи. Наприклад, нещодавно виводили ж московські попи своїх не дуже мирних «мирян» на площі з вимогою проголосити нове єлизаветинське ім’я місту. Було таке і всі це бачили, коли створювалася така собі «більшість» містян у кількості 500-600 горлопанів у хустинках з одухотвореними «рускім міром» обличчями. Тому контрхід  може виглядати, як введення в приміщення храму за попереднім принципом обмеженого контингенту двох сотень працівників ковбасного виробництва для «правильного голосування» про відхід від чужинської РПЦ. Як що так можна чинити демократично антиукраїнцям, то чому українці не мають права так робити у власному домі?

Так що  Андрій Павлович має гарний шанс здолати і перемогти неукраїнських попів з, як кажуть у народі, РПЦ ФСБ. І допоможи йому Господь у цій святій справі. А українці його стовідсотково ( хохли і сєпари в розрахунок не беруться) підтримають.  Незгодним з рішенням громад попам є один дороговказ – «Чемодан, вокзал, Кирило». То ж гучна заява міського голови у разі перемоги в святій справі позбуття московського церковного ярма, має шанс не бути «тактичним ходом».

А чого Кропивницький з околицями у тиші спостерігає і вичікує нездійсненого дива, то зрозуміло. Наш край донедавна був «червоним паском України», напічканий додатково «червоними офіцерськими дємбелями» з московських країв. Тож московська такому контингенту зовсім рідна, як і московська говірка та сморідний «рускій дух». Тому і важко таких «язичників» навертати у істинну віру українського народу. Додому у голодні краї  до «путінської волі і демократії» вони повертатися не бажають. Тому і маємо проблеми.

Минув рік… І що ми маємо? Таки простотактичний хід напередодні виборів Президента… Обрали не того… і храм досі у друзів Путіна. А хто в Кропивницькому Путіну друг? Відгадайте з трьох разів…

 

і

цікаве

Be the first to comment

Leave a Reply