День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

Свято вишиванки вигадала студентка університету, поширила його українська діаспора, а цьогорічний день вишиванки присвячено екологічним питанням.

Мабуть, немає такого національного одягу, який би так само гарно вписався у сьогодення, як українська вишиванка.

Вишита сорочка – це не просто розпізнавчий знак України та її національна святиня, вона є символом краси та міцного здоров’я, щасливої долі та родинної пам’яті, оберігом і молитвою без слів. Українська вишиванка, нарівні з українською писанкою, є одним із найяскравіших символів української культури. А ще це гарно, престижно і сучасно!

Кожного року, у третій четвер травня тисячі людей по всьому світу одягають українські сорочки, щоб відзначити Всесвітній день вишиванки. Метою цього свята є популяризація вишитого етнічного одягу та вшанування українських традицій. Долучитися до святкування Дня вишиванки не складно — варто лиш прийти на роботу або навчання в українській вишитій сорочці.

“Рубрика” ж вирішила до цьогорічного Дня вишиванки 20 травня поділитися 20 фактами про вишиванку, які вас здивують.

1. Відзначати День вишиванки почали у 2006 році. Ідея присвятити один із днів року українському національному вбранню з’явилася у студентки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесі Воронюк. Дівчина помітила, що не тільки вона, а й інші студенти час від часу приходять на заняття у вишиванках. Але ніяк не траплялося, щоб усі одночасно. Вона запропонувала одного дня прийти до університету всім разом у вишиваних сорочках. Участь у заході взяло кілька десятків студентів. Але вже на другий-третій рік до нього почали долучатися викладачі, студенти з інших міст, держслужбовці, працівники підприємств та установ і навіть таксисти.

“Всесвітній день вишиванки для мене більше свято, ніж власний день народження”, — зізнається Леся Воронюк, тепер уже письменниця, журналістка, продюсерка і популяризаторка цього яскравого і чудового свята.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

Леся Воронюк

2. Рушійною силою в популяризації свята за кордоном стала українська діаспора по всьому світу. Але, крім діаспори, цей одяг закохав у себе і місцевих жителів, які залюбки почали носити його і підтримувати українців. Нині це свято набуло міжнародних масштабів і український традиційний одяг одягають люди в більш ніж 70 країнах світу. День вишиванки — найбільша українська подія в Канаді, де українська діаспора налічує понад 1 млн українців. Цього року, у зв’язку з пандемією, вона пройде у Zoom. На учасників святкувань чекають розіграші призів, конкурси та флешмоби, а також привітання від представників українських громад з усіх провінцій. Знаковою є  активна участь у цьому святі депутатів Парламенту Канади. Зафіксовано, що у 2017, 2019 та 2020 роках депутати приходили на засідання в українських вишиванках, що свідчить про повагу як до свого коріння, так і до громадян своєї держави, серед яких значна кількість — етнічні українці.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

Депутати парламенту Канади вбралися у вишиванки з нагоди візиту до Оттави української парламентської делегації. Фото: Посольство України в Канаді

3. У 2011 році п’ятирічний ювілей свята ознаменувався встановленням рекорду за кількістю людей у вишиванках в одному місці. На Центральній площі Чернівців зібралося понад 4000 людей у вишиванках. Цього ж року швейним підприємством була пошита величезна вишиванка (4 на 10 метрів) для центрального корпусу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

4. Цьогоріч ювілейний 15-й рік Всесвітнього дня вишиванки присвячено українській традиційній музиці та екологічним питанням, зокрема, проблемі вирубки лісів, висихання річок і забруднення довкілля пластиком. Як пов’язані культурна спадщина та екологія? Насправді взаємопроникливо. Коли певна територія стає непридатною для життя, з часом зникає і вся місцева культура, яка століттями створювалася предками.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

5. У 1909 році в селі Мартинівка Черкаської області був розкопаний скарб. Серед знайдених речей, датованих VI століттям, є статуетки стародавніх жителів — чоловічки одягнені в довгі широкі сорочки з візерунчастою вишивкою на рівні грудей, які немовби танцюють гопак. Дехто вбачає у цих фігурках зображення давніх слов’ян — роксоланів, язигів, аорсів, які ходили у вишиванках, вибривали оселедця та носили вуса. Такому твердженню немає доказів, але ж легендам виникати не заборониш. А найдавніший зразок вишивки, знайдений на території України (Миколаївська область), датується першим тисячоліттям нашої ери — це шматок пурпуру, розшитий золотом, він є фрагментом вбрання сарматської жінки.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

Фігурки з мартинівського скарбу

6. Традиційна українська сорочка – не завжди вишита. До традиційного одягу належать не лише вишиті сорочки, але й узорноткані. Цікаво, що вишивка хрестиком, яку багато хто вважає традиційно українською, прийшла до нас з Європи лише в XIX столітті. Поширилася вона завдяки рекламному ходу засновника парфумерно-косметичної компанії “Товариство Брокар і Ко” Ґенрі Брокара. Шматки мила “Брокар і Ко” загортали у яскраві обгортки, на яких зображати мозаїчні квіткові орнаменти, які слугували схемами вишивок. Двоколірна вишивка за простими схемами дуже швидко увійшла в міську моду і “пішла в народ”. Таким чином поширилася вишивка хрестом. А потім уже виник і стереотип про червоно-чорну вишивку як символ любові і журби.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

7. Кожен регіон України має свою техніку вишивання, деталі та тематику орнаменту і традиційні кольори вишиванки. Загалом в Україні є близько двохсот різних вишивальних технік. Надмірна популярність брокарівського хрестика майже витіснила давні українські орнаменти, які швидко замінилися на відносно простий у виконанні шов. Тішить, що сьогодні таки відроджуються старовинні техніки: ретязь косичка, вирізування, виколювання, солов’їні вічка, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

8. Традиційний колір української сорочки – білий. Однією з найскладніших вважається полтавська вишиванка. Її вишивали переважно білим по білому, зрідка додаючи сірі, чорні або червоні нитки, щоб підсилити ефект. Надихачем для такої вишивки стала сама природа: раніше жінки вишивали переважно взимку, коли не було городної роботи. Сидячи біля вікна, вони спостерігали за візерунками, які на вікнах малював мороз, а потім переносили їх на полотно — так і виникла вишивка білим по білому. Загалом полтавська вишивка налічує близько 180 різних способів виконання. Чисто біла сорочка, вишита білими нитками, цінувалася значно вище від звичайної і слугувала елементом як чоловічого, так і жіночого гардеробів. Технологія виконання вишивки “білим по білому” селища Решетилівка на Полтавщині – єдиний елемент нематеріальної культурної спадщини України, що пов’язаний з вишиванням та включений до національного переліку.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

9. У дивовижній красі Борщівської вишивки закарбовані фрагменти трипільської культури. А ще борщівська вишиванка вражає технікою: колодка, хрестик, хрестик з підстилом, низь, кучерявий стіб, гаптування, гладь, ланцюжок, стебнівка. Деякі техніки, як кажуть етнографи, безнадійно втрачені. До 1930-х років минулого століття в борщівській вишивці домінував переважно чорний колір. Часто можна зустріти пояснення, що чорна вишивка на сорочках була ознакою смутку, жінки так оплакували чоловіків, які загинули в боях з турецькими і татарськими ордами. Але це теж лише легенда. До початку ХХ століття українці не мали окремого траурного одягу, чорний колір як жалобний –  віяння європейської моди. Насправді домінування чорного кольору у борщівській вишивці пов’язане з тим, що нитки робили в домашніх умовах з овець чорної породи, яка в той час була дуже популярна на Тернопільщині, тому й нитка такого кольору була найдоступнішою. За автентичною чорною борщівською сорочкою останні роки розгорнулося справжнє полювання в Україні та за кордоном, колекціонери ладні платити за неї чималі гроші. У борщівські села не раз навідувалися “чорні археологи”, вимітаючи зі скринь місцевих господинь усе менш-більш цінне.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

10. Вишиванка — це святковий, а не повсякденний одяг. У давнину жіночі та чоловічі сорочки кроїли однаково, пізніше їхній крій почав різнитися. У будні українці носили так звані “буденки” — непомітні сорочки з льняного чи конопляного полотна, а на свята одягали вишиті сорочки. Першу сорочечку для новонародженого завжди перешивали з зношених і м’якеньких батьківських речей. Вважалося також, що в одязі матері і батька укладена позитивна енергетика, яка буде захищати дитину від хвороб, зурочення, недобрих людей і злої долі, а сорочку для немовлят називали ніжно — льоля.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

11. Робота над однією вишиванкою може займати від двох тижнів до трьох років — в залежності від майстерності вишивальниці і використаних технік. Складну, багато уквітчану сорочку жінка могла вишивати собі всю зиму. Але були такі жінки, які мали багато землі, працювали і заробляли на ній, а були дівчата бідніші, які вишивали на замовлення. Зізнаватися в тому, що хтось інший вишив тобі сорочку, було дуже соромно. Замовлення тримали у великій таємниці. Хоча всі знали, що є майстрині, які вишивають для інших.

вишиванка

12. Відоме фото маленької Лесі Українки в вишиваночці виникло не випадково, а як прояв протесту української інтелігенції проти заборони Емським указом п’єс і видань “малоросійською” мовою. Результатом цієї заборони було те, що майже у всіх поміщицьких родинах жінки почали носити національний костюм (українські сорочки), який давно вже не був у вжитку. Письменниця Олена Пчілка, мати Лесі, не лише сама почала вживати у щоденному житті українські національні строї, але й свідомо відвезла своїх дітей до салону фотографуватися в національному вбранні. А в 1884 р., добираючи дочці псевдонім, поєднала його з іменем України. У такий спосіб Ольга Косач (Олена Пчілка) виявляла свій політичний протест.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

13. Першим модником у вишиванці був видатний український письменник Іван Франко, він поєднав вишиванку з буденним одягом – піджаком. Саме в такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі. Іван Франко не тільки сам носив вишиванку як ознаку своєї ідентичності, але й доклав максимум зусиль, щоб зберегти найкращі зразки візерунків та технік для прийдешніх поколінь, очолюючи етнографічну комісію Музею Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

14. Здавна для українців вишиванка слугувала оберегом від усілякого зла. Саме в цьому було її першочергове призначення. Тому сорочки та сукні оздоблювали візерунками на рукавах, комірах і на подолі, щоб малюнок торкався усього тіла. Наділена великою силою, вишиванка здатна творити дива. Українці, які у післявоєнні роки поверталися з концтаборів, розповідали дивовижні історії про те, як наші дівчата рятувались від загибелі в ув’язненні, просто одягнувши рідну вишиванку. Є думка, що вишиванки навіть мають свої енергетичні поля.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

15. Одне з давніх замовлянь наших предків звучало так: “Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був”. Саме тому дівчата повинні були вишити своєму нареченому вишиванку до весілля. У багатьох чумацьких піснях зустрічаються слова про “невипрану сорочку” – адже випрати її мала право тільки дівчина, якій чумак зберігає вірність. Повернення чумака додому в випраній сорочці, певно ж руками іншої жінки, говорило про факт зради.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

16. Був ще й такий звичай: молода наречена мала подарувати нареченому і його батькам по вишитій сорочці. Сорочку для майбутньої свекрухи обов’язково перед тим, як сісти вишивати, потрібно було вимочити в дуже солоній воді, щоб уникнути бід і сліз в майбутній сім’ї. Величезне значення надавалося й орнаменту на вишитих сорочках. Не можна було переймати малюнок, наприклад, у подруги або родича, адже це означало, що людина ніби “забирає” або “повторює” чужу долю.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

17. Війна, здавалося б, — далеко не найкращий час одягати вишиванку. Але історія доводить протилежне. Кілька століть тому козаки, ідучи в бій, неодмінно одягали вишиту сорочку, яка була їхнім своєрідним захисником. Носили її під своїм одностроєм і вояки доби визвольних змагань — січові стрільці та українські повстанці. Відтоді минуло багато часу, але національні традиції залишилися незмінними: сьогодні багато українських захисників на Донбасі у своїх рюкзаках поряд із найнеобхіднішими речами знаходять місце й для вишитої сорочки. Особливо вона цінна, коли її вишила мама або кохана.День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

18. Та й сам Донбас був зовсім українським до 1950-х років. До того, як на початку 60-х років була прийнята нова програма партії про “злиття націй” у єдиний радянський народ, у Донецькій і Луганській областях розмовляли українською і носили українське вбрання. Через насильницьку русифікацію в регіоні практично зникли українські школи і садочки, люди почали розмовляти російською. У соцмережах нащадки українців зі східних регіонів часто діляться світлинами початку ХХ століття, які збереглися в їхніх родинах.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

Традиційне вбрання жінок, які мешкали на Донбасі

19. Національний банк України випустив дві монети номіналами 5 і 10 гривень, присвячені українській вишиванці. Ці монети відтворюють традиції вишивання в різних регіонах країни. Вони належать до серії “Українська спадщина” (серія монет, які започаткував Національний банк України у 2005 році). Обидві їх ввели в обіг 20 серпня 2013 року. Зараз за такі монети колекціонери готові платити від 600 до 1300 грн.

День вишиванки: 20 фактів, які вас здивують

20. Українські митці, зокрема поети, завжди оспівували красу народного вбрання, тут зібрано 22 вірші для дітей і дорослих про вишиванки. А ще в Україні відзняли цілий документальний фільм про вишиванку — “Спадок нації”. Гаслом документальної стрічки, прем’єра якої відбулася 3 листопада 2016 року, стали слова: “Вишити, щоб вижити”. Кінострічка розповідає про вишиванку як про духовну спадщину українського народу, показує різноманіття орнаментів з усіх регіонів України, та історії людей, які розповідають про цінність і унікальність вишиванки для них. “Є цікаві історії з Італії й Еміратів – це ті місця, де живуть українці, – розповідає про створення стрічки режисер Олександр Ткачук, — є історії з тимчасово окупованих територій. Зустріли жінку, яка захотіла вберегти вишиту сорочку й передати її нащадкам. Вона залишається там, а сорочка її вже в Києві. Правдами і неправдами вдалося перевезти родинну реліквію через блокпости”.

Дивіться, щоб надихнутися, відчути душу України, яка розмовляє мовою вишитих візерунків, і, можливо, навіть обрати “свій” орнамент.

і

цікаве