Сум за минулим пробиває на ностальгію.

 

На ностальгію одразу кілька приводів: ювілей знищення будинку Заславського в нашому Кропивницькому, вихід книжки Володимира Поліщука та стаття  про цю подію Геннадія  Рибченкова «Кропивницький. Місто  яке повернути» та ціла низка спогадів в соцмережі земляків поважного віку, які ще пам’ятають і старе місто, і будинок-легенду.

Старе місто, яке можна було спостерігати на власні очі в 50-60-х роках минулого століття відсотків на вісімдесят знищено «радянськими архітекторами» та владою, що їх викохала. На нинішній Великій Перспективній залишилися лише поодинокі будинки. Не помилюся коли назву цифру не більше десяти. А старе місто стоїть просто перед очима. Реліктова вулиця вціліла навіть за часів німецької окупації практично доруйновується місцями під нові споруди. Написав цифру десять, а сам почав вдумливо шукати ще пару старих будинків. Місто руйнувалося і його безжально доруйновували. Жалкуєш, що тоді був малим та не мав фотоапарата. Пригадую двоповерховий будинок-красень на розі Михайловської та Покровської, де від нього залишилася лише одна стіна, а вся інша площа де він стояв зайнята нині контейнерами для сміття.

Самим помітним  і знаковим було знищеня будинку Заславського. Зараз вже пишуть дослідники, що в плані реконструкції міста це не пердбачалося. Але потім комусь єбело в голову, що будинок заважатиме реконструкції мосту. То під цим приводом його і підірвали.

і

цікаве