Нагадування…

 

Прізвище Шефір майже почали забувати… І от воно знову пригадалося майже через два роки. Тихий «сірий кардинал» став мішенню спочатку стрілянини, а потім і темою  розмов, припущень і версій у великій українській  політиці. Версій замаху безліч. Навіть пишуть про «російський слід», що дуже вірогідно, і про інсценіровку замаху. Остання версія на порозі загострення ситуації в суспільстві дуже вірогідна, бо може стати приводом до «закручування гайок». Кому? А тим хто першим наважиться на якісь дії чи «спротив реформам». А  «реформи» дістають майже всіх,  хто не перебуває в близькому оточенні до гаранта.

В саме оточення, як і раніше, потрапити важко, бо туди не пускають ті, хто  там був, чи дивом туди вже потрапив. У потрапляння в те коло немає логіки і системи.  І при всьому цьому є і брак кадрів, який при бажанні не так легко і поповнити. Хочеш поповнити, а перед тобою стіна ніг і рук вже потрапивших.. . На жаль, стає  очевидним, що більшість потрапивших переймаються виключно власними проблемами. Тому за державу лячно і соромно, але з короткими руками пересічного українця мало що вдієш. І в «соціальний ліфт» теж важко потрапити. А Шифірам було просто, бо вони майже завжди були поруч.

В разі інсценіровки по-людськи жалко людину, що потрапила під кулі не в зоні бойових дій. Хоча політика теж гаряче поле битви. Нині це стає більш явним і зрозумілим. Стрільби в Україні і до того було достатньо, а тепер знову..

Попереду зима та різні проблеми, які електорат може  не витримати і не стерпіти їх тяжкість. Стало очевидним , що парламент,  м’яко кажучи,  ніякий, а значить не той що треба, не справжній «моноліт більшості», не завжди підставляє плече, тому хто їх вивів на вищий політичний рівень, що часом буває стає схожим на звичайну політичну зраду.

Стрільба, то є нагадування і про призабуті персонажі , і про проблеми, і навіть натяк про можливі небезпеки. Але чому не прицільно і в  вигляді «феєрверку»,  що безумовно дає натяк на «постановку». Але постановка з справжніми кулями небезпечна. Та ще й кулі не вітчизняного виробництва…

Україна чекає на обіцяну реакцію та якусь розв’язку. Чи буде як завжди загадково і в тумані, довго і безрезультатно. Все в Україні якось награно, як у поганій виставі – нагадування, натяки, загадково, і розумій і сприймай кожний по- своєму.

Василь Чорний

і

цікаве