Барон, що закінчив Єлисаветградське кавалерійське училище, допомагав армії Петлюри?

 

Допитливий черкасець Михайло Вакуленко знайшов в Черкаському обласному архіві документ такого змісту: «Посвідчення №246. Дано це дотеперішньому військовому льотнику барону Боде Андрію Валеріяновичу у тім, що він не тілько до «большевиків» не приставав та нейтральним себе не виказував, а ще й приймав участь у походах та боях з «большевиками» як в Українській авіації, так і в Гайдамацькому Коші Слобідської України, в чем має посвідчення від отамана Коша С. Петлюри, що підписом та печаткою посвідчується. Червня 3-го 1918 року».

Вочевидь історикам вдасться дослідити, за яких обставин барон А. Боде став летуном Української авіації, тому що його біографія не містить таких даних. Але збереглася світлина літака з тризубом на боці і це мене, колишнього авіятора, зацікавило.

Але спершу про барона А. Боде. Барон Андрій де Боде народився 1889 року, полковник. Виховувався у Київському кадетському корпусі, закінчив у 1910 році Єлисаветградське кавалерійське училище, був штабс-ротмістром 16-го гусарського Іркутського полку, брав участь у Першій світовій війні. У 1915 році став летуном-спостерігачем 26-го корпусного авіаційного загону, закінчив у червні 1916 року Військову школу летунів-спостерігачів у Києві, після чого навчався у Севастопільській військовій авіяційній школі. 31 березня 1917 року призначений командувачем 6-им Сибірським корпусним авіяційним загоном. 11 квітня 1917 року отримав звання «військовий льотчик». 2 січня 1919 року був у Авіаційному парку Добровольчої армії, 27 березня 1919 року відряджений у підпорядкування Начальника загону особливого призначення в Криму, був начальником курсів авіації. Евауйований з Криму в листопаді 1920 року на кораблі «Аю-Даг». В еміграції жив у Югославії, полковник. Від жовтня 1941 руку служив у Російському корпусі як молодший офіцер 6-ої сотні 2-го батальйону 1-го полку. Корпус чисельністю 17 тис. вояків був сформований 1941 року з російських емігрантів і мав складні стосунки з нацистами, яких вважав тимчасовим союзником до визволення Росії від більшовиків. Барон А. Боде помер 20 серпня 1954 року в Рубіо у Венесуелі.

З літаком, позначеним тризубом, теж пов’язана цікава історія. Директорія України на той час не мала можливости наземного сполучення з Европою і шукала повітряних шляхів, тому звернулася до німецької компанії «Дойче Люфт-Рідерей» (Deutsche Luft-Reederei-DLR). Фірма DLR була організована в травні 1918 року в Берліні. Було вирішено використовувати для перевезень літаки Reisenflugzeug, створені фірмою «Цеппелін-Штаакен». Уряд України саме мав перевезти банкноти, надруковані ві Німеччині.

Фірма DLR влітку 1919 року виконала пробний рейс над територією Польщи в Кам’янець-Подільський, де перебувала Директорія. Лет був успішним і УНР взяла в оренду у DLR три п’ятимоторних літаки «Штаакен» з залогами. Зворотній лет з Кам’янця-Подільського розпочався 29 липня 1919 року, але два з п’яти моторів зупинилися і пілоти приземлили літак у Відні.

30 липня літак конфіскували і поставили біля нього варту. Через кілька днів буря вщент зруйнувала літак. Другий літак загинув за нез’ясованих обставин 4 серпня 1919 року біля німецько-польського кордону. У ньому було сім осіб. Серед них були колишній командувач Галицькою армією Дмитро Витовський, член Надзвичайної комісії Директорії УНР на мирних переговорах з Польщею, та його ад’ютант сотник М. Чучман. Пропали й банкноти, які вони перевозили.

Щоб уникнути можливих трагедій, на бортах третього «Штаакена» намалювали тризуби і написи DLR. 19 вересня 1919 року цей літак вилетів з Бреслау до Кам’янця-Подільського. На борту були 303 млн грн. Через нестачу пального літак сів у Буковині, окупованій румунами. Румунська влада «Штаакен» конфіскувала і перегнала в Букарешт, де його розібрали.

На фото: барон Андрій де Боде; літак «Штаакен» над Кам’янцем-Подільським.

Лев Хмельковський

і

цікаве