Для слова “Москва” Чорне море фатальне

 

Як відомо, 14 квітня 2022 року двома українськими проти корабельними ракетами«Нептун» було  відправлено в царствіє  Нептуна флагманросійського Чорноморського флоту, гвардійський ракетний крейсер «Москва» – символ тагордість російського флоту пішов у напрямку, вказаному рядовим українським прикордонником з острова Зміїний, хоча і без виявлення власногобажання. Правда, відійшов він від острова у східному напрямку недалеко. Орієнтовні координати затоплення гордості флоту: 45°15′ пн.ш. та     30° 50′ с.д. Це десь 160 км на південь від Одеси на глибині від 100 до 300 метрів. Ворог поніс величезнінеоціненні військові та морально-політичні втрати.Глибоко символічно, про що мало хто знає, що на відстані приблизно208 км.у південно-західному напрямку на дні Чорного моря, в 30 км. від румунського міста Констанца вже більш як 80 років покояться дві половини його «старшого брата» з тією ж назвою–лідера ескадрених міноносців «Москва». Координати могили цього корабля:  44°02′ пн.ш. і 28° 50′ с. д., глибина – 45 метрів.

Про це я писав свого часу у «Новій газеті». Слід зазначити, що  до ракетного крейсера «Москва», який пішов зараз на дно морське, на озброєнні Чорноморського флоту СРСР у різні роки знаходилось два його попередники: згаданий лідер ескадрених міноносців «Москва», а пізніше  протичовновий крейсер «Москва». Перший з них,  лідер «Москва»  було побудовано на Миколаївському суднобудівному заводі та введено в експлуатацію в серпні 1938 року. Перше бойове хрещення, яке виявилось і останнім, цей ескадрений міноносець, прийняв вже на четвертий день після нападу нацистської Германії на Радянський Союз – 26 червня 1941 року. Тоді, згідно наказу наркома ВМФ, групою кораблів Чорноморського флоту було здійснено набігову операцію на Констанцу – головну базу ворожого румунського флоту. Цю ударну групу очолювали лідери  «Москва» та «Харьков». Окрім того в групу підтримки увійшли: крейсер «Ворошилов», есмінці «Сообразительный» і «Смышленый». Обстріл Констанци розпочався о п’ятій годині ранку але зустрів шалену вогневу відсіч противника, як із суші та моря так і авіації. Однак вогнем корабельної артилерії було знищено деякі нафтосховища та залізничний вокзал. Проте, вже під час відходу ракетний крейсер «Москва» було потоплено. За одними даними, він підірвався на міні, за іншими, що більш імовірно, в нього влучило дві (знов-таки, дві) торпеди, після чого корабель переломився на дві частини і пішов на дно.   Шістдесят дев’ять членів екіпажу, в т. ч. командир, капітан-лейтенант Тухов А. Б., було    підібрано  румунськими катерами. Всі вони опинились в полоні, в концентраційних таборах. Однак А. Тухову, після другої спроби,  вдалось втекти та воювати далі у складі партизанського загону. Загинув він, до речі, під нашим Голованівськом напередодні його визволення – 5 березня 1944 року та похований у братській могили біля  с. Синьки.

 

 

Місця загибелі двох кораблів «Москва»

Після осмислення і порівняння обставин загибелі двох згаданих величезних і грізних військових субмарин Чорноморського флоту, ракетного крейсера та ескадреного міноносця з однаковою назвою «Москва», мимоволі замислюєшся, як вигадливо  часом, майже повторюються деякі події, місця їх здійснення та  переплітаються людські долі. Тут на згадку приходить і дата загибелі сумнозвісного «Титаніка» рівно 110 років тому, майже день в день –  в ніч з 14 на 15 квітня 1912 року. До того ж, це для нього був перший рейс, як і у лідера ескадрених міноносців «Москва» – перше бойове завдання. Можна також згадати і дуже загадкову загибель величезного лінкора Чорноморського флоту  «Новоросійськ» 29 жовтня 1955 року прямо на місці швартування в Севастопольській бухті. Тоді загинуло 829 моряків.

Між тим, вперше про історію цієї не зовсім вдалої військово-морської  бойової операції 26 червня 1941 року, я дізнався з документальної повісті «Мили мужества»,   бувшого в часи війни командира вже згаданого есмінця  «Сообразительный», Сергія Степановича Воркова, яку він видав у 1972 році, будучи вже контр-адміралом запасу. Декілька примірників цієї книжки, у якій є і сторінка про  матроса цього есмінці Всеволода Васильовича Ніколаєвського з його фото,  автор подарував  своєму товаришеві по службі, з яким вони після війни довгий час переписувались.

Тут слід зазначити, що Всеволод Ніколаєвський доводиться рідним дядьком моєї жінки. Народився він у 1921 році в тоді ще Єлісаветграді,  після закінчення школи пішов учнем слюсаря на «Червону зірку» де, ще з часів братів Ельворті, працював його батько, технолог цеху. Там же дядя Сева здружився з майбутнім героєм Радянського Союзу Григорієм Куроп’ятниковим.  Друзів одночасно призвали в армію, обоє опинились в Севастополі. Тільки,  Всеволода одразу визначили  машиністом-турбіністом на есмінець «Сообразительный», а Григорія, після «учебки» – на прикордонний сторожовий катер. Всеволод Ніколаєвський пройшов, ні, героїчно воював усю війну, буквально від першого дня (приймав участь у згаданій операції), до останнього, у самому її пеклі. Після тяжкого поранення і лікування у госпіталі, наприкінці 1942 року його направили в морську піхоту. У складі відомої 255 бригади морської піхоти приймав участь у висадці десанту в Озерейку, що  під Новоросійськом (т. з. «Мала земля»). Отримав численні поранення, контузію, мав багато нагород. Його фото було в музеї Чорноморського флоту. А в житті цей безстрашний воїн зовсім не хизувався   своїми заслугами. Після війни жив і помер у Херсоні.

В цій книжці є також згадка   про ще одного нашого земляка, уродженця с. Юр’ївка Добровеличківського району  Басистого М. Є.  У грудні 1941 року, він будучи капітаном 1 рангу, командував групою кораблів по висадці військ та озброєння в районі Феодосії саме з есмінця «Сообразительный», на якому тоді служив його земляк – червонофлотець Ніколаєвський В. В. Після війни адмірал Басистий командував Чорноморським флотом і вийшов у відставку з посади заступника головнокомандуючого ВМФ СРСР. Хтозна, можливо через деякий час ми дізнаємося і про причетність наших земляків  до потоплення ракетного крейсера «Москва» у квітні 2022 року?

А що стосується ще одного вище згаданого військового корабля Чорноморського флоту, протичовнового крейсера з назвою «Москва», то його було зараховано в списки кораблів флоту в січні 1965 року. Цей крейсер вертольотоносець «Москва» довгий час ніс бойову службу в Атлантичному океані та Середземному морі, побував з численними візитами в різних портах Європи і Африки.  Крейсер також виконував бойові завдання по наданню допомоги Єгипту у війні 1974 року але   безпосередньо у бойових зіткненнях участі не приймав. Можливо саме завдяки цій обставині цей корабель і дожив до своєї природної «старості» – у 1994 році його було переведено у резерв другої категорії, а пізніше відправлено на переплавку. У 1996 році  назву  «Москва» було надано його нащадку – загиблому 14 квітня 2022 року хваленому ракетному крейсеру, який до того  іменувався «Слава».

Цікаво, що за деякими даними, в корабельній церкві  загиблого ракетного крейсера  «Москва» зберігалася, як оберіг, частка Хреста Господнього. Це шматочок дерева розміром всього кілька міліметрів, який знаходиться всередині металевого Хреста XIX століття, а той, в свою чергу, міститься у спеціальному ковчезі. Російські  адмірали були абсолютно впевнені в невразливості «Москви», увірувавши у   «чудотворну силу» цієї трісочки, яка обійшлась  нібито у $40 млн.(?!)  Не врятувала! Мимоволі на згадку приходить притча іудейського царя Соломона:  «Загибелі передує гордість, і падінню – гордовитість».

Леонід Бобров

і

цікаве