роспропаганда швидко втрачає позиції

У росії почали згасати «зірки» державної телевізійної пропаганди. Ток-шоу соловйова та скабеєвої вилетіли з топ-10 програм з охоплення російської глядацької аудиторії, як випливає з даних Mediascope за 7–13 листопада.

Крім іншого, це є свідченням досить цікавої тенденції в російській пропаганді і, зокрема, на телебаченні. Перші її ознаки з’явилися після того, як не вдалося «взяти Київ за три дні», потім вона набула нових рис через відомі події: крейсер «москва», острів Зміїний, Харківську область та інші провали на фронті. У повній мірі ця тенденція розкрилася вже після втечі окупантів з Херсона. І сформульована вона досить просто: «треба завалити хлєбало».

Тим часом анастасія кашеварова з першого каналу, колишня радниця спікера держдуми володіна, а нині головна з інформаційної політики лдпр у своєму Telegram-каналі написала: «…хапнули величезний шматок, подавилися, а тепер зригуємо. І Ізюм відригнули, і Балаклію, і Лиман. Пережували купу людей і відригнули. У чому великий задум?».

А маргарита симоньян з rt цитувала кутузова і пропонувала замінити у висловлюванні москву на Херсон: «поки ціла армія, є надія з честю закінчити війну. Із втратою армії не лише москва — уся росія буде втрачена». Альтернатива, на її думку, була страшна: «покласти в голому степу угруповання, закидати тілами „мобіків“ та відкрити дорогу на Крим».

Інший пропагандист володимир соловйов з «росії» визнавав, що «осіння кампанія поки явно не на нашу користь», і зазначав «чий це прорахунок — незрозуміло, тому що ніхто з військових не вийшов і не прийняв на себе удар і не сказав, що це я винен».

Ну, а андрій норкін з нтв напівжартома заявив, що «коментувати херсонські події в жодному разі не можна: у разі засудження — це стаття 280.3 КК РФ про дискредитацію армії, а у разі підтримки — 280.1 — заклики до порушення територіальної цілісності. Я не хочу у в’язницю», — сказав ведучий програми «місце зустрічі».

І нарешті, іван трушкін в ефірі тієї ж програми сформулював і для пропагандистів, і для глядачів «важливе вміння, яке зараз нам дуже потрібне — вчасно завалити хлєбало своїх емоцій».

Насправді вже давно створюється враження, що з російською пропагандою, і головне — її керованістю з кремля, щось сталося.

Адже раніше все йшло за відпрацьованим алгоритмом: негатив — вихід спікерів з різним (але завжди — на користь рф) хоч і необов’язковим «віялом версій». Потім поява путіна із офіційною версією, і все було добре.

Що ж робити пропаганді? Адже вона в розпачі. Методичок не надсилають. А ті, які надсилають — вже не працюють. Бо народ, який ними треба обробляти, вже перебуває в полі: інформаційному і, що важливіше — мобілізаційному, а дехто і в справжньому, українському.

А все тому, що кремль самовпевнено (як і на полі бою) ризикнув і після «взяття Києва за три дні» вирішив прогулятися на пару місяців за межами свого надійно зораного двома десятками років інформаційного пасовиська. (На ньому зараз хіба що всіма покинутий нудний конашенков).

У підсумку «пара місяців» вже розтягнулися на дев’ять, але нічого путнього путін і його команда за цей час народити так і не зуміли. І вже не народять. Хіба що чергових «бойових комарів небензі». Але й це вже не креативно, а до того ж і небезпечно. У світлі останніх тенденцій в ООН.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI

і

цікаве