ЗАСЛУГИ МАЮТЬ БУТИ ОСОБЛИВИМИ

 

Провести «декомунізацію» переліку Почесних громадян м. Кропивницького запропонувала депутатка Валентина Яремчук на засіданні дев’ятої сесії Кропивницької міської ради.

– Це звання є відзнакою за особливі заслуги перед містом та Україною, – наголосила Валентина Яремчук у депутатському запиті. -Тому необхідно внести зміни до Положення про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Кропивницького” та визначити у ньому механізм позбавлення цього звання. Доцільним, на переконання депутатки, є і врахування думки громади при визначенні претендентів на звання Почесного громадянина міста. Депутати Кропивницької міської ради 32 голосами підтримали депутатський запит.

”Новини Кропивницької міськради”, 15 листопада.

Трішки історії. Року 2005-го у на той час Кіровоградській міськраді мені запропонували підготувати текст для брошури ”Почесні громадяни міста” взамін виданої подібної у 1989-му. Пропозицію я не сприйняв, бо був проти присвоєння окремим високим чиновникам почесного звання, якого вони не заслуговували. Мабуть, правильно вчинив: брошуру ніхто не написав, а кількість Почесних громадян зростала з геометричною прогресією. Для порівняння. Рішення про встановлення звання було прийнято на четвертій сесії міської ради 20 вересня 1967 року. Тоді ж першими ”почесними” стали два громадянина міста. Протягом 1969-1973-х було удостоєно  ще п’ятьох осіб і… Далі процес зупинився. Поновився аж через 25 літ, у 1998-му…На сьогодні у списку – 42 особи. Серед них усього 2 (дві!) жінки і жодного передовика чи новатора виробництва, працівника народного господарства, як те записано у рішенні ради. Все чиновники найвищого рангу, керівники підприємств та установ, маршали, генерали. Причому, деяких ”прихопили” аж з часів імперії московських царів Романових.

…Переглядаю  список Почесних. Я знав особисто або з документів їх усіх, про більшість писав у газетах, розповідав по радіо, телебаченю. І дивуюся: хто міг рекомендувати, а більшість депутатів – голосувати за них? Чи мають моральне (та й законне) право очолювати список Почесних громадян міста незалежної України представник найвищої знаті колоніальної митрополії Московії її генерали Д. Остен-Сакен та О. Ерделі? Або Т. Гуляницький та Г. Кочерещенко? Перший – ватажок зграї злодіїв-грабіжників, що вважали себе більшовицьким загоном, який боровся за встановлення радянсько-люмпенської влади у наших краях. Другий начебто ”розповсюджував листівки і прокламації серед селян… працюючи підмайстер’ям кочегара і пекаря на підприємствах Єлисаверграда”. Обом у нашому обласному центрі свого часу встановили меморіальні дошки, на будинках, де вони проживали. Кочерещенку її не прибрали й досі, а вулицю щойно перейменували на Скіфську. Вулиця Гуляницького існує й тепер, у обласному краєзнавчому музеї зберігається, як експонат, його форма(?). Здається, вирішено питання щодо доцільності вважати Почесними громадянами міста шістьох вищих військових на чолі з маршалом І. Конєвим, яких вознесли до небес ще у 1970-і роки.

Вважаю, мешканці нашого міста мають пишатися його Почесними громадянами, такими, зокрема, як М. Сухомлин, А. Кривохижа, С. Сорока, А. Райкович, І. Тамм, А. Коротков, В. Курбатов, Ю. Любович, В. М’ягкий, О. Симоненко, Є. Чабаненко. Ці люди дійсно мають заслуги перед містом. А інші, удостоєні високої честі? Чим себе уславили, наприклад, колишній начальник Льотної академії С. Неділько, міліцейський чиновник М. Ануфрієв, ще добрий десяток чиновників, внесок яких у розбудову, розвиток міста важко сформувати. Більше того, окремі Почесні, керівники підприємств, відомств, установ  свого часу проводили шалену агітацію за повернення нашому місту колоніальної назви Єлисаветград, виводили на провокаційні мітинги тисячі своїх підлеглих для своєї підтримки. Продукцію підприємств відправляли на потреби московським агресорам, які сьогодні ведуть проти нас варварську війну, убивають наших людей, руйнують інфраструктуру, щоб залишити наших людей у скрутний зимовий час без електрики, води, газу – тобто нищать тих, хто підняв їх на щит влади і слави та ще й надає їм матеріальну допомогу. Хочеться вірити, що наділені правами народні обранці реально оцінять політичні, громадські, зрештою – національні вимоги сучасності, щоб надати історичному поняттю ”Почесний громадянин міста” його справжнього змісту: звання, що надається місцевими органами влади особам, які мають заслуги перед містом і його жителями. Прошу вважати мій пост особистою думкою члена громади при визначенні претендентів на звання ”Почесний громадянин м. Кропивницького”.

Ю. Матівос,

заслужений журналіст України.

 

і

цікаве