Якби нинішній герб міста Кропивницького, розроблений колись для Кіровограда, що втілював мрію «руського міра» про «історичне» повернення колишньої імперської назви «здав аналізи»… Звичайно не медичні, а був детально проаналізований з наукової точки зору. Геральдика, як допоміжна історична дисципліна має чіткі, майже математичні правила складання та опису(блазонування) гербів. Лише темні неуки думають чи вважають, що герби малюють та сяк-так описують звичайними словами без наукових термінологічних примудрощів. Саме таке недолуге припущення опускає нас нижче навіть середньовіччя, в якому геральдика була на висоті і дуже пошанована.
То ж що собою являє витвір, який спочатку звався герб міста Кіровограда? Відомі два варіанти малого нібито, і нібито великого герба міста, які обидва є теоретично варіантами середнього гербами. Чому? А тому що для малого герба забагато три елементи, коли може бути лише один. А для великого герба замало п’яти, коли за науковими поняттями не вистачає, як мінімум одного, і при тому один елемент в обох випадках є зайвим.
А який елемент зайвий? А зайвий картуш, якого в теорії геральдики не передбачено, і він є архітектурно-цвинтарним оздоблювальним елементом, який ніде крім нашої України не використовують в гербах. Така собі місцева антигеральдична новація, не передбачена теорією геральдики.
Що теоретично є зайвим у малому гербі? Повинен бути лише геральдичний щит з зображенням на ньому. А в нашому випадку додали корону і негеральдичний елемент картуш. І саме тому герб теоретично є середнім, а не малим гербом міста.
У «великий» герб, на думку його творців, додали два щитотримачі та девізну стрічку з девізом, підмостивши в ноги щитотримачам –лелекам колоски замість якогось геральдичного п’єдесталу. З огляду на відсутність згаданого п’єдесталу герб не дотягує до великого герба. Інші п’ять-шість елементів використовувати було недоречним через те, що вони притаманні здебільшого особистим гербам.
А скільки в гербі міста фігур? При всій його «навороченості» лише дві. Перша головна геральдична фігура – перевернутий вилоподібний хрест. Друга негеральдична фігура, якою обтяжили першу – шестикутний фігурний контур фортеці з трьома літерами – СВЄ в середині. Вензелем той витвір називати не можна, бо святі вензелів ніколи не мали. Використання негеральдичних фігур в гербах припустиме, бо ці елементи просто так класифіковані по назві. До геральдичних елементів за класифікацією відносяться елементи- фігури геометрично утворені прями лініями, дугами та колами. Всі такі фігури мають свої класичні назви. В нашому випадку це перевернутий вилоподібний хрест.
Тож коли прибрати з герба другий елемент(фігуру), яким «обтяжили» чи наклали на перший, то виникає ситуація при якій зникає всяка присутність «крамоли руського міра». Тому коли комусь подобається такий герб і така «крамола» в його зображенні, то така людина свідомо чи несвідомо відносить себе до колаборантів. І прикриваючись словами – «мені подобається» ці люди несвідомо розшифровують свою антиукраїнську сутність.
А ще в теорії класичної геральдики існують п’ять геральдичних кольорів: червоний, синій, зелений, чорний та пурпуровий. Інші кольори класифікуються як негеральдичні і теж дозволені для використання при складанні гербів. В західній класичній геральдиці ці кольори, як і геральдичні мають для чорно-білих варіантів свою умовну штриховку. Крім того є в геральдиці та використовуються два хутра ( білячий та горностаєвий) та два метали – срібло та золото. Метали відображаються відповідно білим та жовтим кольором. В описах згадані кольори називаються золото та срібло. Хутра використовуються лише в особистих гербах, і вони теж мають умовний чорно-білий еквівалент позначення. То ж згаданий малиновий колір має підстави бути присутнім в гербі міста.
Є в геральдиці і поля, утворені в основному перетинаннями прямих ліній. В нашому випадку маємо три поля поза межами перевернутого вилоподібного хреста. Помилково і ненауково дехто називав їх секторами або пише в описах «на такому-то фоні». Поля мають певну класичну нумерацію, тому не називаються нижніми чи верхніми, або лівими чи правими. Описуються вони і зображення в них послідовно в геральдично пронумерованому порядку. Трактування значення символів в описах ніколи не робиться. Для цього в геральдиці для їх трактування існують окремі семантичні листи.
Не знаючи цих правил опису(блазонування) гербів його « творці» неодноразово переписували та піддавався критиці науковців за різні ненаукові описи герба міста.
Анатолій Авдєєв , Голова Української геральдичної колегії