ЛІТОПИС МІСТА: З ТРЬОХ СЛОБІД УТВОРЕНЕ

тисни – підтримай




 

Переглядаючи домашній архів, ‘’добрався’’ до комплекту старих газет, зокрема історико-краєзнавчого додатку до газети ‘’Народне слово’’ ‘’Єлисавет’’, який виходив протягом 1992-1993 років (упорядник Олександр Чуднов). У першому ж номері від 20 травня 1992 року були викладені уривки з двох наукових праць, які не один автор і не один рік розшукував кожного разу, коли брався відтворювати сторінки літопису міста. У жодному науковому дослідженні, виданому до того, посилань на рідкісні документи не знайти. Навіть у фундаментальній енциклопедичній ‘’Історії міст і сіл УРСР. Кіровоградська область’’, що вийшла у світ у 1972 році. Хоча консультанти видання – доктор історичних наук професор Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова Степан Мельник і його колега доцент Віктор Нємченко добре знали про існування унікального першоджерела, не раз згадували його у читаних нам лекціях на кафедрі історії України. Та розшукати його аж до початку ХХІ століття не вдалося.
…Вперше повний текст документу, про який йде мова, мав назву ‘’Щоденник подорожі Й. А. Гільденштедта Єлисаветинською провінцією (1774 р.)’’ і був опублікований у 11 номерах повітової газети ‘’Єлисаветградський вісник’’ протягом 16 лютого – 29 березня 1889 року у перекладі з німецької місцевого історика, краєзнавця та етнографа Володимира Ястребова. Саме ”Єлисаветинською”, а не ”Єлисаветградською”, як писали опісля. Адже у рік відвідин поселення академіком топоніму ‘’Єлисаветград’’ не існувало, не знайти його й у тексті автора. Учений згадує з такою назвою виключно фортецю св. Єлисавети. Це дуже важлива деталь. Уважно читаємо Гільденштедта. (Після 2005 року маємо повний текст ‘’Щоденника’’, розшуканий краєзнавцем А. Пивоваром). ‘’6-11 червня ми провели у фортеці св. Єлисавети. У 1752 році, коли генералу Хорвату дано право на заснування Нової Сербії, заснована була і фортеця’’. Повідомивши у кількох рядках про саме укріплення, академік уже в наступному абзаці детально описує форштадт, розташований на протилежному (лівому) боці Інгулу. (Форштадт-з нім. ЦИВІЛЬНЕ ПОСЕЛЕННЯ, слобода поза фортецею). Поселення це називалося Поділ. ‘’У ньому, – повідомляє учений, – близько 600 будинків, розташованих правильними вулицями, тут живуть купці і ремісники, підпорядковані МАГІСТРАТУ (виділення моє. Ю.М.). Там же розміщена торгова площа, ратуша, церкви православна і розкольницька’’.
На правому боці річки Гільденштедт називає форштадт, що зветься Пермським табором або Солдатською слободою. (Перша назва слободи – Новокозацька у ній базувався Слобідський козачий полк, після нього тут квартирував Пермський полк, назву слободи змінено на користь нього). Вище Пермської на захід академік називає Грецьку слободу, неподалік – Артилерійську або Пулківську. Всі ці ОКРЕМІ поселення перебували на певній відстані одне від одного, їх населяли люди різної національності (віри). Звернімо увагу на таку деталь. У Гільденштедта Пулківська слобода належить грекам, там є церква в ім’я Божої Матері, тобто Святої Марії. Час її спорудження греками невідомий. У нарисі О. Пашутіна, написаному через 120 років, церкву названо Знаменською, однією з найстаріших у тепер вже місті. Збудували храм переселенці з розкольницької слободи Знаменки, яку заснували старовіри в околицях Чорного лісу. (Назва церкви – від: знаменний розспів, вид церковного співу). У архівах поселення фіксується з 1730 року. Коли ця територія відійшла до Нової Сербії, старовірів окупанти вигнали з обжитих місць, вони змушені були переселитися на береги Інгулу. Назву поселення взяли з собою. Існувала вона недовго, після спорудження фортеці москалями перейменована на Биківську. Та лишалися Знаменська церква, зруйнована більшовиками у 1930-х роках, вулиця (тепер Тобілевича), Знаменський провулок існує дотепер. Уточню суттєву деталь. У згаданому до ‘’Народного слова’’ додатку текст про Поділ, Пермську, Пулківську, Грецьку слободи чомусь не друкується, відразу подається розповідь про сусідні слободи Ковалівську та Криничувату. (Не думаю, що це випадковість).
Коротко підсумуємо сказане. Місто, назване Єлисаветградом у 1775 році, утворено об’єднанням кількох окремих поселень (слобід). Найбільше з них – Поділ на лівому березі Інгулу. Його заснували у 1752 році купці, ремісники з Слобожанщини, Чернігівщини, польської України. З 1755 року тут існувала муніципальна форма правління з магістратом на чолі. (Тепер Центральна частина Кропивницького). На правобережжі з початком будівництва фортеці 1754 року виникла слобода Новокозацька, підпорядкована коменданту фортеці. (Тепер Пермський мікрорайон). Тоді ж неподалік фортеці виникла Грецька слобода, її мешканцям було надано право місцевого самоврядування. (Тепер частина вулиці Пушкіна). До неї прилягала Знаменська слобода, заснована переселенцями з-під Чорного лісу приблизно у 1755-56 рр. Отже, три перші слободи, що виникли на обох берегах Інгулу, засновані у різні роки. Осадчі їх також різні – цей фактор слід враховувати при вивченні історії міста.
Тепер щодо іншого документа, вміщеного у додатку газети 1992 року. Завдяки йому знаходить підтвердження Гільденштедта щодо часу заснування першого з поселень, від якого бере початок місто – Поділ. Це – ‘’Довідковий енциклопедичний словник’’, виданий під редакцією Адальберта Старчевського у С.-Петербурзі 1855 року. (Текст легко читається на фотокопії). У ньому роком заснування міста теж названо 1752-й. Цю ж дату вказує унікальне першоджерело, що зберігається у обласному Державному архіві, його також викладено у ‘’Історичному нарисі м. Єлисавеграда’’, укладеного О. Пашутіним. Називається (подаю мовою оригіналу): ’’Описание города Елисаветграда, сделаное в 1796 году городским магистратом при генеральном размежевании…отведенной городу выгонной земли.’’ Починається ‘’Опис’’…словами ‘’Город Елисаветград…начало свое имеет с 1752 года’’.
Вважаю, глибоке наукове вивчення вказаних документів сьогодні є актуальним для встановлення справжньої дати заснування міста. На цю наукову і благородну справу мають бути спрямовані об’єднані зусилля істориків-науковців, краєзнавців і влади..

Автоматический альтернативный текст отсутствует.
Автоматический альтернативный текст отсутствует.

Yottos – підтримай!




Be the first to comment

Leave a Reply