” І руський дух – і рашкой тхне…”

Громадська рада проситиме перейменувати школу імені Пушкіна у Кропивницькому. Цього ж вимагає українська громадськість міста –  прибрати з назви сьомої  вже гімназії колоніальну  згадку про російського поета, що пару разів проїхався містом на щляху в Одесу та з неї.

Громадська рада проситиме перейменувати школу імені Пушкіна у Кропивницькому

Це обговорювали під час засідання комісії з освіти Громадської ради при виконкомі міської ради.

На перший погляд, аполітичні замість патріотичних представники школи зазначають, що прізвище Пушкіна не підпадає під закон про декомунізацію і школа пов’язана з його ім’ям з часу заснування наприкінці 19-го століття. А чим повязана? Виявляється в часи російської колонізації України та різних заборон на використання рідної мови, на честь сторіччя з дня народження поета в місті урочисто заклали дві будівлі, і однією із них була будівля нінішньої школи. що трансформується в гімназію.  І на сайті школи є інформація, що її збудували до сторіччя “видатного російського поета”. Знайшли чим пишатися під час кривавої війни з Росією!!!

Але під час російської агресії на сході, коли щодня гинуть українські воїни, згадка про російське надбання у назві школи неприпустима, каже волонтерка Тетяна Бородіна. Цю проукраїнську позицію у програмі “Погляд” покритикував журналіст Андрій Богданович. Комусь, як бачимо, проукраїнська позиція в Україні не дуже подобається. І таку державницьку позицію “дотепно” називають “маніпуляцією”. Ну війна така гібрідна, і одні контужені рашкой обзивають контуженими опонетів. Контузія, і є контузією, але неконтуженим з ними як?

Учасники засідання ухвалили, що питання про перейменування школи слід висвітлити на сайті управління освіти, винести на обговорення з батьками та педагогами, а після цього звернутися до міського голови та депутатів з пропозицією присвоїти школі ім’я іншого діяча або нейтральну назву. Але проросійски налаштований педколектив всім зрозуміло за що агітуватиме під час слухань. Кажуть що це світове імя, і чіпати його зась. Але є і інші світові зірки – Шекспір, Міцкевич, Гейне, Бальзак. Мабуть вони мають спільну ваду – вони не росіяни…

На засідання Громадської ради відрядили цілий десант з вчитильок школи, що горою стояли за імя Пушкіна та  його “привязку” до школи. Згадали і про українського поета Володимира Сосюру, що навчався у стінах школи на курсах. Та виявляється, на думку вчительок,  ця “привязка” слаба, бо навчався короткочасно… А Пушкін містом їздив довше? До речі, не зрозуміло чому, але вчительки дозволили собі навіть голосувати на рівні з членами Громадської ради. Чому це так? В кого дах знесло, як казав пан Богданович, і програмі “Погляд”?

Подібні  проросійщені педколективи біда сучасної України. В  душах вчителів совкового набору дуже міцно тримається колоніальна матриця, що домінує над українським. На часі вже видавати закон про дерусифікацію та предметно карати за його невиконання. Колоніальна інтелегенція найбільше гальмо для українизації.  Балачки про демократичні механізми суспільства та толерантність до ворожого, якими дехто нині прикривається занадто  шкідливі.

І хто виховує наших дітей – майбутнє України? Чому ми такі теплячі і толерантні до цього ідеологічного болота? Толерантність до чужого і ворожого шкодить моральному здоровю та самопочуттю української нації. А чи памятають ті вчительки що писав Пушкін про нашого Івана Мазепу? Мабуть, вони йому це вибачили? А от Байрон та інші в Європі писали протилежне.

А тим часом якось поспіхом виконком ради проголосував за ім’я Пушкіна. Тож маємо “фронт за лінією фронту”. А наш край має цілу низку власних видатних літераторів – земляків : Яновського, Винниченка, Маланюка, Микитенка, Олешу, Козаченка та інших. Але вчителькам закоханим у Пушкіна це якось не тема для “щоденного вжитку”. Українське для них не на першому плані, а світове для них… лише російське? І доки ми повинні меншевартісно почуватися російською колонією?

і

цікаве

Be the first to comment

Leave a Reply