Знову про назву Дворцова

 

20 листопада 2018 року на засіданні міської топонімічної комісії я знову запропонувала перейменувати вулицю Дворцову на Театральну або Мистецьку.
Назву Дворцова повертали під час денікінської окупації, у 1941 німецькі нацисти, 27 жовтня 2011 року цю саму назву замість одіозної Леніна нав’язали представники партії регіонів, а сесія Кіровоградської міської ради швидесенько прийняла це рішення.
Дворцова – це суржикове слово, його немає в сучасній українській мові. Депутати, які голосували за це рішення, фактично проігнорували 10 статтю Конституції України, де зазначено, що державною в нашій країні є українська мова, а також рішення Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України від 14 грудня 1999 року.
Для мене ця назва на карті обласного центру асоціюється з потворною плямою.
Такого прецеденту немає в жодному великому українському місті.
Чому міська влада не спроможна розв’язати цього питання?
Чому так довго не могли перейменувати саму міську раду?
Чому в центрі нашого міста в часи чергової російсько-української війни назва Дворцова як російсько-імперський символ не тільки травмує притомних людей, а й порушує законодавчо захищений державний статус української мови.
Укотре повторюю: паралельні вулиці Дворцова і Чміленка символізують два різні світи, дві протилежні системи цінностей, які ніколи не перетнуться.
Слава Богу, вистачило розуму перейменувати вулицю Дзержинського на Чміленка. І ніхто не розводив довгих розмов про консультації, громадські слухання. У деяких випадках міська влада має чітко визначитися: у якій системі координат вона перебуває, які цінності пропагує у вигляді власних назв як національних маркерів.
Минулого року на ХVII Міжнародній ономастичній конференції в Тернополі до ухвали серед низки моїх пропозицій записали й таку.
Необхідно задіяти чинники деколонізації, україноцентричності, національно-історичної самобутності тощо, позбутися російсько-імперських топонімів, не допускати спекуляції історичним принципом з метою їх відновлення. У системі координат декомунізації, деколонізації, дерусифікації не допускати завуальованого перетлумачення радянських, комуністичних власних назв і символів. Передбачити кримінальну відповідальність за використання будь-якої форми пропаганди тоталітарних режимів, російсько-імперських цінностей, зокрема й під релігійним прикриттям. З погляду екології української мови здійснити лінгвістичну експертизу власних назв щодо відповідності чинним літературним нормам.
То скільки ж іще чекати на притомну назву для вулиці Дворцова, яку як тільки не іменують у міському фольклорі?

Ковтюх Світлана

і

Be the first to comment

Leave a Reply